Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 року Справа № 909/1434/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач),суддівГубенко Н.М., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Крихівецької сільської радина рішення та постановуГосподарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014у справі№ 909/1434/13Господарського судуІвано-Франківської областіза позовомКрихівецької сільської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Інкомбуд"провизнання укладеним договору між Крихівецькою сільською радою та ТОВ "Інкомбуд" про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крихівці в редакції проекта, доданого позивачемза участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Заступника Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 01.07.2014 № 02-05/255 для розгляду касаційної скарги у справі № 909/1434/13, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 02.07.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Губенко Н.М., Козир Т.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 у справі №909/1434/13 (суддя Гриняк Б.П.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельник Г.І., судді - Михалюк О.В., Новосад Д.Ф.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 у справі №909/1434/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Крихівецької сільської ради від 18.11.2005 надано дозвіл ТОВ "Інкомбуд" на початок будівництва багатоквартирного будинку з влаштованими приміщеннями громадського призначення на орендованій земельній ділянці по вул. Довженка навпроти будинку № 9 "Б".

30.06.2006 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в м. Івано-Франківську видано ТОВ "Інкомбуд" дозвіл № 100 на виконання будівельних робіт з будівництва багатоквартирного п'ятиповерхового будинку з влаштованими приміщеннями громадського призначення по вул. Довженка, навпроти будинку 9 "Б".

Між Крихівецькою сільською радою (Орендодавець) та ТОВ "Інкомбуд" (Орендар) укладено договір оренди землі від 17.05.2010, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку по вул. Довженка, в с. Крихівці, площею 0,5 га відповідно до плану (схеми) розташування.

Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва багатоквартирного будинку з влаштованими приміщеннями громадського призначення (п. 1.2 договору).

Крихівецька сільська рада зверталась до ТОВ "Інкомбуд" щодо обов'язковості укладення договору про пайову участь у створенні і розвиток інфраструктури села у відповідності до ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (листи від 30.09.2011 № 732, від 06.04.2012 № 212, від 17.04.2012 № 234).

Відповідач 19.04.2012 подав до позивача заяву № 3 про відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури с.Крихівці. Рішенням Крихівецької сільської ради від 04.05.2012 відкладено розгляд заяви ТОВ "Інкомбуд" до укладення договору про пайову участь замовника будівництва у розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури с.Крихівці між Крихівецькою сільською радою та ТОВ "Інкомбуд".

Поряд з цим, 24.01.2012 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області видано ТОВ "Інкомбуд" декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована за № ІФ14312012506.

Звертаючись до суду з позовом, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, позивач послався на те, що відповідачем не укладено з ним договору про пайову участь замовників будівництва у формуванні цільового фонду та розвитку соціальної інфраструктури с. Крихівці, в зв'язку з чим, такі дії призвели до недоотримання відповідних коштів до місцевого бюджету.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Законів України "Про планування і забудову територій", "Про основи містобудування", ГК України, Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села в редакції 04.05.2012 (рішення ради від 04.05.2012), Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 та дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки на момент подання позову спірний об'єкт вже прийнятий в експлуатацію, що підтверджується декларацією від 24.01.2012.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Статтею 187 ГК України визначено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно зі ст. 271 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції, чинній на час видання дозволу), замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

У відповідності до ст. 40 закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час здачі наведеного вище об'єкта в експлуатацію), замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Положенням про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села в редакції 04.05.2012 (рішення ради від 04.05.2012) визначено, що розмір пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про укладання договору про пайову участь та доданих до нього документів. Договір укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення об'єкту в експлуатацію.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені судами обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок судів про відмову в задоволенні позовних вимог обґрунтованим. Як вірно зауважили суди, до прийняття об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь між сторонами укладений не був, а оскільки, в силу обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями передбачений законодавством граничний термін (не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт) для укладення такого виду договору сплив, то вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

З приводу посилань скаржника, що відповідачем 27.11.2013 отримано проект спірного договору, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що, як встановили суди попередніх інстанцій та зазначалось вище, позивачем пропущено строк, визначений наведеним законодавством України для укладення такого договору.

Інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст.ст. 1115, 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Крихівецької сільської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.01.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 у справі № 909/1434/13 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Т.П. КОЗИР